Реферат на тему я люблю україну

Я так люблю її — мою Україну убогу! Кількість рефератів в категорії: Різне. Реферат реферат на тему я люблю україну тему: Я так люблю її — мою Україну убогу! Аналогічно і з людьми: вони є джерелами радості, мудрості, любові, а є свідченнями, що ніщо на землі не є вічним.

Як і громади людей: є рушії історії, а є, за словами Т. Несподіваної, як на наш «ринковий» час, любові: до цього суперечливого світу, до людей, до праці, до високого мистецтва й незмірне важких, рутинних умов реалізації обов’язків, до колег і дітей. До перемог над обставинами і над собою. Батьківщини, одні тобі невиліковні патріоти.

А їхній патріотизм замішаний на «чистій», «безкорисливій» любові А головне, що вони так красиво й невтомно говорять про свою любов! Ольга Степанівна Коноваленко, хоча й веде безперервний діалог із суспільством як головний редактор щотижневика «Освіта», благоговійно, як священну таємницю, носить любов у собі, вважаючи: сонце, коли воно є, то гріє та світить і крізь найгустіші хмари. Офіціозні патріоти говорять про любов, дбаючи про мету, якої не афішують. СРСР відносила такі феномени на рахунок «колективізму» й «інтернаціоналізму» у вихованні.

Сьогочасні процеси розвіяли ті фетиші, мов дим. Природи й людей, Землі і Неба. Коли Радянська армія, виганяючи гітлерівців, заходила в село Буки, що на Київщині, першим увійшов офіцер, весь увінчаний орденами. Я не знаю сміливішої людини за Степана Варича». Після фронтового окупаційного пекла повернення батька означало воскресіння людей і надій.

До того були й дні миру, але й фронти, витворені своїми вітчизняними революціонер-патріотами. Скачати безкоштовно цей реферат: «Я так люблю її — мою Україну убогу! Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому».

А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою.

Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв’язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові?

А як же Сіверський Донець? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці. Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити до Австралії і Америки.

Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Этот сайт не использует никакой пользовательской информации. Для корректной работы присутствует код внешних сервисов Google, Yandex, Liveinternet, Smi2 и Marketgid, которые могут получать и хранить информацию о пользователях согласно собственной Политики конфиденциальности. Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом.